Коміри

Основні конструктивні елементи, що створюють модель коміра: висота стійкі, ширина і форма відльоту, характер лінії перегину, ступінь прилягання до шиї. При моделюванні комірів беруть у увагу перш за все вид застібки (до верху виробу або відкриту до лацкана), спосіб конструювання (відрізний по горловині або суцільнозкроєний з виробом), а також характер облягання (стоячий, стоячи-відкладний пласколежачий) (мал. 29)
 Втачні коміри — класичні. Залежно від

напряму моди вони можуть бути великими або меншими по ширині, з різним оформленням лінії відльоту і кінців. Довжина коміра рівна довжині вирізу горловини переду і горловини спинки, зміряної на кресленні викрійки або вироби після проведення першої примірки, на якій уточнюють форму вирізу горловини. Довжину коміра вимірюють в половинному розмірі. На викрійці-основі плаття довжину горловини зміряємо по кривій між крапками Д2 і Д1, а по спинці — між крапками А і А3. Коміри-стійки найбільш прості по конструкції. Викрійка відрізних комірів типу стійки є прямокутником, довжина якого рівна довжині лінії ушивання, а ширина — висоті стійкі (3—4 см). До прямої ОА (див. мал. 29, А) з крапки А1 піднімемо перпендикуляр і відкладемо на ньому ширину кінця коміра, яка звичне на 0,5 см менше ширини посередині його, А1А2 = ОВ — 0,5 см. Верхній зріз стійки оформляємо згідно моделі. Якщо комір стійка із застібкою, то креслення подовжимо на величину припуска на застібку, рівну ширині напівзанесення, тобто 2,5—3 см. Від крапок А1 і А2 управо на продовженні ліній ОА і ВА2 відкладемо величину  припуска петлі за розміром гудзика. Для отримання коміра-стійки, що закінчується простим вузлом, бантом або вузлом краватки, визначимо розміри і форму кінців, що зав'язуються. Якщо комір закінчується вузлом або бантом, то довжина вільних кінців 50—55 см, краваткою — 30—35 см. Ширина кінців банта 10—14 см, вузла 3—4 см, краватки 6—8 см. Ширина коміра посередині 3—4 см. Зробимо викрійку кінця коміра згідно моделі, враховуючи додатковий припуск до довжини на зав'язування. Потім викрійку приєднаємо до прямої смужки паперу шириною 3—4 см і завдовжки, рівній довжині горловини. Ушивання такого коміра закінчуємо на відстані 1—1,5 см від середини переду з кожної сторони. Похідний варіант коміра-стійки — комір типу «хомутик». Своєрідність, м'якість форми тут досягають косим кроєм. У найпоширенішому випадку конструкція коміра — це прямокутник. Його ширина рівна подвійній ширині коміра, викроєного під кутом 45° до нитки основи, а довжина — довжині вирізу горловини. Відкладні коміри у виробах із застібкою до верху по висоті стійки підрозділяють на стоячи-відкладні пласколежачі. Викрійки стоячи-відкладних комірів виконують окремо, а пласколежачих комірів — на викрійці виробу (як, наприклад, коміра в дитячому платті). Щоб виконати викрійку стоячи-відкладного коміра, побудуємо прямий кут ВОА (див. мал. 29, Би). Величина підйому середини коміра і визначає його форму. ОВ2 = 1,5—3 см — для комірів з щільним приляганням до шиї по всій довжині і високою стійкою (ВВ1 = 3,5—4 см). ОВ1 = 4—6 см — для комірів з менш щільним приляганням до шиї і стійкою (ВВ1 = 2,5-3 см). Ширина коміра посередині залежить від моделі і складається з ширини стійки і ширини відльоту (остання повинна бути більше ширини стійки не менше ніж на 1 — 1,5 см), може коливатися в межах від 6 до 15 см. Для побудови лінії ушивання коміра в горло-вину з крапки Про радіусом, рівним ОА, зробимо зарубку на горизонтальній прямій. Точка перетину А. Точки В1₍В2₎ і А з'єднаємо кривими. Довжину коміра визначимо залежно від довжини горловини. Лінію ушивання оформимо плавній кривій, з'єднавши крапку А з крапками В1_, В2_. Лінію відльоту і кінці відльоту коміра викреслимо відповідно до моделі. Кінці відльоту коміра можуть бути у вигляді тупого, гострого або прямого кутів, закруглюючими або фігурними. При оформленні як лінії ушивання коміра, так і зовнішнього його контура стежимо за тим, щоб вони були перпендикулярні лінії середини коміра. Особливу конструктивну групу складають коміри пласколежачої форми. Викрійку такого коміра (див. мал. 29, В) виконують на кресленні спинки і переду, сумістивши при цьому лінії плечового зрізу так, щоб співпадали вершини горловини спинки і переду. На ділянках горловини, де необхідно, щоб комір прилягав до виробу, лінія ушивання коміра повинна співпадати з лінією горловини. З боку спинки, як правило, роблять невелику стійку. Для цього лінію ушивання коміра на спинці відводять на 1— 1,5 см. Якщо комір ушивають у виріб з поглибленою лінією горловини, на кресленні заздалегідь наносять цю лінію, а потім вже моделюють форму відльоту коміра. Щоб в готовому вигляді краї коміра не ослаблялися, його довжину скорочують по зовнішньому контуру. Для цього, суміщаючи викрійки спинки і переду, плечові зрізи на ділянці пройми накладають один на одного на 0,5— 1 см. Стоячи-відкладні і пласколежачі коміри (шаль, апаш, піджачні) можна будувати на кресленні полички (див. вище). Щоб побудувати суцільнозкроєний стоячи-відкладний комір, на кресленні полички відповідно до заданої моделі визначимо положення верхньої петлі (точка Л, див. мал. 29, Г). Через точки Л і До проведемо лінію нахилу   коміра. Лінію ЛК продовжимо вгору і на ній відкладемо величину довжини горловини спинки (мірка з викрійки-основи плаття). Цю величину можна одержати і розрахунковим шляхом: КК1 ₌ ПОШ : 3 + 0,5 + 1 см.

З крапки К1 управо піднімемо перпендикуляр, величина якого рівна ширині коміра по моделі: К1К2 = 6 + 12 см. Проведемо лінію краю борту, відкладемо від центру полички управо ширину напівзанесення, рівну для плаття, блуз і костюмів 2,5—3 см. Залишилося оформити лінію відльоту коміра згідно моделі. Слід пам'ятати, що у лінії середини коміра (крапка К2) зріз відльоту повинен проходити перпендикулярно відрізку К1К2. Звичайно форму відльоту уточнюють на примірці, тому комір викроюють з додатковими припусками по відльоту. Верхній комір з підбортом викроюють після примірки. Для побудови суцільнозкроєного пласколежачого коміра використовують креслення основи полички і спинки. На поличці намічають положення верхньої петлі, проводять ліню нахилу коміра і лінію   краю борту     (від   низу до рівня першої петлі). Викрійки спинки і полички укладаємо, як показано на мал. 29, Г. Найвища точка горловини спинки А3 повинна співпадати з вищою точкою горловини полички К. Потім обведемо лінію паростка і середини спинки, відкладемо бажану ширину коміра і оформимо лінію відльоту по моделі.