Ергономіка

Ергономіка як основа проектування
Для створення сучасних виробів, формування предметно-просторового середовища потрібне знання особливостей структури, розмірів, пластичного характеру форми людського тіла, біомеханічних властивостей людини, процесу приймання, переробки та зберігання інформації, гігієнічних зв'язків і найзагальніших контактів у системі людина-меблі-середовище. Ці проблеми вивчає комплексний предмет - ергономіка.

 Ергономіка - наука, яка комплексно вивчає людину (групу людей) та її (їх) діяльність, пов'язану з використанням технічних засобів для підвищення ефективності діяльності в системі людина-предмет діяльності-середовище при одночасному збереженні її здоров'я й створенні передумов для гармонійного розвитку особистості.

Основна мета ергономіки – підвищення ефективності та якості діяльності людини в системі «людина-машина-предмт діяльності-середовище».

Завдання ергономіки як сфери практичної діяльності є проектування та удоскоеналення процессів (способів, алгоритмів, прийомів) виконання ліяльності та способів спеціальної підготовки (навчання, тренування, адаптація) до неї, а також тих характеристик засобів та умов діяльності, які безпосередньо впливають на ефективність та якість діяльності та психофізіологічний стан людини.

Ергономічні вимоги — органічний комплекс взаємопов'язаних антропометричних, фізіологічних, психофізіологічних, психологічних, соціально-психологічних та гігієнічних вимог до меблів, що дають змогу забезпечити створення оптимальних умов для діяльності людини та збереження її здоров'я.

Антропометричні вимоги зумовлюють:

·        взаємозв'язок структури людського тіла з формою й елементами виробів;

·        відповідність виробу та його елементів зростовим і ваговим параметрам і пропорціям тіла;

·        відповідність характеру форм виробу анатомічній пластиці тіла.

Фізіологічні вимоги зумовлюють відповідність меблів фізіологічним властивостям людини, її біологічним та енергетичним можливостям.

Психофізіологічні вимоги забезпечують відповідність меблів можливостям і особливостям функціонування органів чуттів людини.

Комплекс психофізіологічних вимог містить такі компоненти:

·        забезпечення умов візуального комфорту, що залежать від просторових зв'язків між собою  виробів й архітектурно-будівельною оболонкою будівлі, загальної гармонізації предметно-просторового середовища;

·        забезпечення умов візуального орієнтування в предметному середовищі, зумовлених взаємозв'язками елементів середовища;

·        забезпечення умов проходження процесів візуальної динаміки, що залежать від трансформативності та варіантності предметно-просторового середовища.

Психологічні вимоги зумовлюють відповідність виробів психологічним особливостям людини, включаючи її характер і темперамент, інтелектуальну й емоційно-вольову сферу, здібності й інтереси, системи навичок і вмінь, вироблення динамічного стереотипу настрою та поведінки.

Соціально-психологічні вимоги включають:

·        відповідність організації робочих місць характерові та ступеню групової взаємодії;

·        ступінь опосередковування міжособистісних відносин змістом спільної діяльності в управлінні об'єктом.

Гігієнічні вимоги зумовлюють відповідність виробів, їх експлуатаційних характеристик і елементів фізичного середовища (мікроклімату, акустичного режиму, світлового клімату, умов гігієни та безпеки) особливостям організму людини. Гігієнічні вимоги включають:

·        чистоту, що вимагає застосування гігієнічних матеріалів, розрахованих наможливість вологого прибирання з використанням дезинфікуючих засобів;

·        теплопровідність (не більше ніж 0,4 к кал/м.г.град), зумовлювану застосуванням поверхонь, із якими людина стикається тривалий час;

·        температуротривкість для застосування гігієнічних матеріалів, які витримують вплив високих (до 80 °С) та низьких (до 40 °С) температур;

·        антитоксичність, зумовлювану використанням антитоксичних матеріалів;

·        антимікробність, необхідну для застосування матеріалів, які б виключали розвиток патогенних мікроорганізмів;

·        пилоненакопичуваність, зумовлювану використанням гігієнічних матеріалів, що мають антистатичні властивості та здатність не накопичування пилу;

·        кольоротривкість - зберігання декоративних властивостей покриттів у часі, застосування поверхонь, які б витримували дію прямого сонячного проміння та ін.;

·        шум (відкривання й закривання дверцят ємності, перенесення, пересування меблів і т.п.).

В залежності від особливостей робочої системи потрібно враховувати певні вимоги до робочого приміщення. Вихідними даними мають бути розміри обладнання; робочого простору, необхідного для переміщення.

Робоче місце — це зона простору, що оснащена необхідним устаткуванням, де відбувається трудова діяльність одного працівника чи групи працівників.Раціональне планування робочого місця має забезпечувати: найкраще розміщення знарядь і предметів праці, не допускати загального дискомфорту, зменшувати втомлюваність працівника, підвищувати його продуктивність праці. Площа робочого місця має бути такою, щоб працівник не робив зайвих рухів і не відчував незручності під час виконання роботи. Важливо мати також можливість змінити робочу позу, тобто положення корпуса, рук, ніг. Проте доцільно виключати або мінімізувати всі фізіологічно неприродні і незручні положення тіла.

Організація робочого місця передбачає:

— правильне розміщення робочого місця у виробничому приміщенні;

— вибір ергономічно обґрунтованого робочого положення, виробничих меблів з урахуванням антропометричних характеристик людини;

— раціональне компонування обладнання на робочих місцях;

— урахування характеру та особливостей трудової діяльності.

Загальні принципи організації робочого місця:

— на робочому місці не повинно бути нічого зайвого. Усі необхідні для роботи предмети мають бути поряд із працівником, але не заважати йому;

— ті предмети, якими користуються частіше, розташовуються ближче, ніж ті предмети, якими користуються рідше;

— предмети, які беруть лівою рукою, повинні бути зліва, а ті предмети, які беруть правою рукою — справа;

— якщо використовують обидві руки, то місце розташування пристосувань вибирається з урахуванням зручності захоплювання його двома руками;

— робоче місце не повинно бути захаращене;

— організація робочого місця повинна забезпечувати необхідну оглядовість.

Статичні напруження працівника в процесі праці пов'язані з підтриманням у нерухомому стані предметів і знарядь праці, а також підтриманням робочої пози.

Робоча поза — це основне положення працівника у просторі: зручна робоча поза має забезпечувати стійкість положення корпуса, ніг, рук, голови працівника під час роботи, мінімальні затрати енергії та максимальну результативність праці.

Найпоширенішими у процесі праці є пози сидячи і стоячи. Проектуючи робоче місце, потрібно враховувати, що при виконанні роботи з фізичним навантаженням бажана поза стоячи, а при малих зусиллях — сидячи.

Робоча поза стоячи втомлює людину більше, ніж сидяча. Вона вимагає на 10 % більше енергії, спричиняє підвищення артеріального і венозного тиску крові, розширення вен на ногах, пошкодження ступень, викривлення хребта.

Під час роботи сидячи нижня частина корпуса розслаблена, а основне статичне навантаження припадає на м'язи шиї, спини, таза, стегон. Неправильна сидяча поза може викликати застій крові в ногах, а якщо виконується великий обсяг роботи для пальців рук — запалення суглобів.

Обмін повітря повинен регулюватись в залежності від кількості людей в приміщенні, інтенсивності фізичної праці, наявність виробничого обладання, виділення пилу в приміщенні, приладів, що поглинають кисень.

Освітлення має відповідати низці гігієнічних вимог: бути достатнім, рівномірним, не повинне засліплювати очі, створювати зайву контрастність на робочій поверхні.

Освітлення буває природним, штучним і спільним: найбільш сприятливе для організму - природне освітлення.

Спільне висвітлення - це освітлення, при якому одночасно використовуються природне та штучне світло.

Норми природного освітлення приміщень установлюються з урахуванням обов'язкового очищення скла: для приміщень із незначними виділеннями пилу, диму й кіптяви - не рідше двох разів на рік.

Аварійне освітлення призначене для часткового продовження робіт і евакуації людей при раптовому відключенні або виході з ладу робочого освітлення. Таке освітлення повинне мати незалежне джерело електроенергії.

Велике значення приділяється шуму та вібрації в робочих приміщеннях. Підвищений шум сприяє появі головного болю, глухоти, виразки шлунку, підвищенню кров'яного тиску, розладу нервової системи. Тривалий вплив шуму призводить до швидкого стомлення, зниження уваги і, як наслідок, до зменшення на 40-50% продуктивності праці та підвищення рівня виробничого травматизму.

За будь-якої виробничої діяльності, а також організації робочих місць варто передбачати необхідні заходи, спрямовані на зниження шуму, що впливає на людину, до значень, які не перевищують допустимі. Це досягається технічними засобами боротьби із шумом (зменшенням шуму машин); застосуванням технологічних процесів, за яких рівні звукового тиску на робочих місцях не перевищують припустимі; використанням при будівництві звуковбирних матеріалів; застосуванням засобів індивідуального захисту(протишумні шоломи, навушники, вкладиші у вуха); організаційними заходами (вибором раціонального режиму праці й відпочинку, скороченням часу перебування в гучних умовах). Санітарними правилами забороняється навіть короткочасне перебування людей в зонах з активними рівнями звукового тиску понад 135 дб.

Вібрація - це механічні коливання окремих деталей устаткування в цілому, що перебувають у робочому режимі, а також площадок і підкладок, на яких його встановлено.

Гранично припустимі значення вібрацій (11-2800 Гц) при роботі з інструментами, механізмами та й устаткуванням, що безупинно впливають на працюючих протягом робочого дня (8 годин), регламентуються СН 245-71 "Санітарними нормами проектування промислових підприємств".

Основними заходами щодо боротьби з вібрацією є зниження вібрації: зниження вібрації в джерелі виникнення; зменшення вібрації на шляху поширення - віброізоляція, шляхом застосування пружинних і гумових прокладок, спеціальних підкладок під устаткування; застосування дистанційного управління, що виключає передачу вібрацій на робоче місце; використання індивідуальних засобів захисту (антивібраційні рукавиці, взуття, гумові килимки). Вібруюче устаткування періодично й після ремонту варто перевіряти на відповідність його діючим санітарним нормам.

Технічна, або виробнича, естетика ставить своєю метою створення сприятливої ​​зовнішньої трудової обстановки, що сприяє безпеки праці і підвищенню його продуктивності, а також гарному настрою працюючих.

Вимоги технічної естетики реалізуються методами художнього конструювання всього комплексу робочого місця, колірним рішенням форми, кольорографічним рішенням засобів інформації, що розміщуються на робочих місцях. Вимоги естетики поширюються і на зовнішній вигляд продукції, що випускається, для якої розробляють тару та упаковку з урахуванням використання сучасних матеріалів. До цієї роботи залучаються висококваліфіковані фахівці з естетики та мистецтвознавці. Важливе місце у створенні сприятливих умов праці і відпочинку працюючих відводиться виробничому інтер'єру. Він формується за допомогою будівельних конструкцій, елементів і матеріалів; технологічного обладнання; інженерних комунікацій і систем санітарної техніки; освітлення і кольору; засобів масової інформації. При розробці колірного рішення обладнання робочих місць враховують функціональні та художні завдання застосування кольору в виробничому середовищі.

Так, враховують зорові навантаження та умови сприйняття елементів робочого місця на основі фізіологічної значимості квітів і кольорових сполучень. Основні вимоги до колірного оформлення приміщень наступні: у виробничому приміщенні повинно бути світло; стелі і стіни повинні бути пофарбовані у світлі, теплі тони і мати високий коефіцієнт відбиття; необхідно використовувати контрасти тонів (якщо стіни пофарбовані в теплі тони, то обладнання повинно бути пофарбовано в холодні, і навпаки); в невеликих цехах, насичених обладнанням, необхідно дотримуватися рівновагу між теплими і холодними тонами. Рекомендується застосовувати насичені колірні плями на стінах і обладнанні для зниження негативного впливу монотонності виробництва або одноманітності забарвлення інтер'єру.

Поєднання кольорів у приміщенні повинно враховувати взаємодію всіх елементів: стін, підлоги, стелі, обладнання, освітлення та одягу робітників. Крім того, необхідно враховувати кліматичні умови місцевості й орієнтацію приміщень по сторонах світу. Колір і яскравість поверхонь роблять помітний вплив на зоровий процес, настрій і працездатність людини. Вони є факторами підвищення продуктивності праці.